• Нові реалії: як компанія WOG адаптувалася до змін

    Ми вибрали для вас найцікавіше з інтерв’ю Наталії Ковальової, керівниці майданчика Zakupki.Prom.ua, з Денисом П’ятигорецем, директором департаменту закупівель компанії WOG в рамках проекту Zakupki.Відверто.

    З інтерв’ю ви дізнаєтесь, як компанія пристосовується до змін, капіталізує середовище навколо себе та вибудовує партнерські відносини з постачальниками. 

    Наталія Ковальова: Денисе, як група компаній WOG адаптувалася до змін? 

    Денис П’ятигорець: Насправді ми не дуже болісно переживаємо карантин. Мені здається тому, що ми більш-менш були до цього готові. У нас понад рік тому змінилося керівництво, і новий керівник – Андрій Пивоварський, в прямому і переносному смислі, “зламав” всі стіни. У нас новий офіс у великому приміщенні і ми постійно спілкуємося один з одним.

    Тобто вся інформація обговорюється і ми не чекаємо допоки вона десь з’явиться. У самого директора немає кабінету. Він приходить до нас, спілкується з усіма на рівних і ми ділимося всім, що в нас є. Відповідно вся ця потужна комунікація, яка склалася завдяки новому керівництву, допомогла нам безболісно увійти в такий режим. 

    Наталія Ковальова: А як щодо стратегічного розвитку? 

    Денис П’ятигорець: За карантином нас наздоганятиме потужна економічна криза і бізнеси, які з цим зіштовхнулися, зрозуміли, що треба тепер переглядати всі бюджети розвитку тощо. В нашому випадку керівництво компанії зробило неможливий, як на мене, крок – всі програми розвитку, що були заплановані, залишаються.

    Звичайно, те, що ми могли зробити, скажім, за більш великі гроші і масштабніше, сьогодні ми робимо за менші гроші, але не менш масштабно.

    Криза навчила нас економити і міняти канали комунікації, підходи та точку зору на ситуацію.

    Але все, що заплановано, все реалізується.   

    Наталія Ковальова: Як ви плануєте реагувати саме на кризу?

    Денис П’ятигорець: Будь-яка економічна криза, з одного боку, – велика проблема, з іншого – вузьке, але все ж таки, вікно можливостей. І від того, як бізнес зреагує, щоб в це вікно можливостей потрапити, залежатиме існування компанії і її майбутнє. Тобто якою вона буде в нових економічних і світових реаліях. Наше керівництво чітко знає, які кроки потрібно робити, щоб компанія розвивалася динамічно, незважаючи на всі кризові умови.

    Для нас – WOG, як би пафосно не звучало, більше ніж компанія – це наша велика родина. Ми розуміємо, що нас мають сприймати, як доброго друга. Тому коли почалася криза, ми, по-перше, почали переглядати контракти з тими компаніями, які не могли вчасно робити нам поставки. Ми повністю прибрали штрафні санкції і жодного разу не застосували їх до постачальників.

    Для нових контрагентів ми поставили правило: якщо компанія невелика, то ми робимо їм передплату 100%. Щоб вони не були заручниками коливання курсу. 

    Потім до нас почали звертатися ті бізнеси, які не могли працювати в карантин. І питати, чи можна у вас виставити товар на заправках. Так у нас на заправках почали продаватися квіти. І люди дякували нам за це, казали: «Я от приїхав сумний, побачив квіти і взяв купив дружині».

    Також почали встановлювати пункти видачі “Нової пошти”. Щоб людям було зручніше і вони не відвідували 10 точок, а могли заїхати на заправку, купити щось поїсти, заправити машину, забрати свою посилку і поїхати додому. Мінімізуючи тим самим спілкування. 

    Наталія Ковальова: Менше контактів.

    Денис П’ятигорець: Так, і менше варіантів заразитися. Ми намагаємося максимально допомогти і стати партнерами для всіх наших постачальників. Бо чітко розуміємо, що ця криза трохи вдарить, і частину ризиків ми, як велика компанія, беремо на себе.

    Наталія Ковальова: Не кожна компанія робить таким чином.

    Денис П’ятигорець: Я б хотів тут додати, щоб не ідеалізувати ситуацію. Насправді це не просто бізнесова історія, тому що бізнес – він репутаційний.

    Ми чітко розуміємо, що капіталізуємо середовище навколо себе.

    По-перше, якщо наші компанії-постачальники “впадуть”, то товари, які ми закуповуємо, стануть дорожчими.

    По-друге, люди втратять роботу і не будуть їздити до нас на заправки. Тому  бізнес має працювати, бо вони і їхні працівники наші потенційні клієнти. Це симбіоз і так працює весь світ. Так працюємо ми.

    Наталія Ковальова: А змінилася робота закупівельників в цих умовах?

    Денис П’ятигорець: Закупівельникам доводиться витрачати більше часу. Розривалися ланцюги постачання і тому не у всіх постачальників є на складах те, що вони декларують на своїх сайтах і в прайсах. Це перша проблема.

    Друга – в тому, що, на жаль, дехто закрив свій бізнес, а хтось намагається на цьому спекулювати.

    Третя проблема – зробити, щоб все було швидко і всі залишилися при своїх інтересах. 

    Наталія Ковальова: Можливо в цьому випадку має змінитись профайл самої професії закупівельника? 

    Денис П’ятигорець: Останнім часом мені здається, що закупівельник повинен знати все. Тобто мати базові знання в кожній галузі і ці знання допомагатимуть йому орієнтуватися в ситуації, яка постійно змінюється.

    Звичайно, наша компанія інвестує великі гроші в навчання менеджерів, особливо тих, хто працює з грошима. Знання, що треба мати кожному працівнику, який створює EBITDA, (показник прибутку до вирахування витрат на амортизацію, виплату відсотків та податків) неможливо скалькулювати. Можна витратити 10 тис. доларів, а по факту отримати прибуток в мільйон доларів. То як це рахувати?

    Відповідно постійно треба відвідувати семінари, брати участь в якихось великих тусовках, щоби вчитися чомусь новому. Бо неможливо знати все. І є ідеї, які здаються настільки простими, що це не може бути правдою. Але так воно є. Ми зробили багато речей, про які нам казали, що це неможливо. А ми просто брали і робили. І в нас вийшло.

    Тому я думаю, що потрібно, по-перше,  вчитися.

    По-друге, ті люди, які працюють на закупівлях, мають робити чіткі кооперації зі своїми колегами з інших бізнесів. Ми робимо спільні пули закупівель, коли треба щось купити за кордоном. І ми купляємо не третину контейнера, а два контейнери, які коштують на 30% дешевше. Привозимо в Україну і вже розподіляємо між собою.

    Ми настільки різні, тобто з різних галузей економіки, що ні в кого не виникає думки: «З ним не буду об’єднуватися, він на цьому заробить 100 тис., а я лише 30 тис, тому йому вигідніше, ніж мені».

    Закупівельники мають чітко розуміти, що їх колеги – це потенційні партнери, а не вороги чи люди, з якими треба змагання влаштовувати.

    Наталія Ковальова: Денисе, ви говорили про перехід на віддалений режим, а чи були взагалі якісь проблеми, або можливо ви побачили слабкі місця в своєму бізнесі?

    Денис П’ятигорець: Були речі, які ми не вважали досить значущими і не звертали на них особливу увагу. Коли ми попрацювали віддалено, ми чітко для себе зрозуміли, наскільки важливо мати сучасні сервери і високу пропускну здатність інтернету. Або, наскільки важливі такі речі, як електронний документообіг та правильний CRM.

    Всі ці кроки, які ми зробили, щоб працювати віддалено потрібно адаптувати в пост-карантинну історію і тоді коефіцієнт корисної дії компанії буде значно вищим. Тобто не треба, і це рекомендація всім компаніям, повертатися до старих звичок. Це дорога в нікуди, на мій там суб’єктивний погляд.

    Необхідно все позитивне, що було на карантині і чого досягла компанія, перенести в пост-карантинне життя. Так ви будете готові до будь-яких потрясінь, які можуть відбуватися надалі.    

     

     

    Сподобалась стаття? Приєднуйтесь, щоб отримувати добірки новин про закупівлі, тендери та аукціони раз на місяць!

    Залишилось тільки підтвердити email %email% — лист із підтвердженням вже чекає у вашій скринці :)

    Коментарі (0)

    • На даний момент коментарів немає.

    Що ще почитати з цієї теми